Не злий Майдан

 І знову я про Майдан політику. Критично, так як я це бачу, тому вам може не сподобатися. Дещо радикально, можливо навіть занадто. Але поки я маю право висловлювати свою думку- я її висловлюватиму.

 За останню добу мені двоє людей запропонували піти на Майдан. Після мого питання "Навіщо?", схоже, образилися. Але, шановні, дійсно, навіщо туди іти? Поїсти бутербродів і потанцювати? Вибачте, але ні.

 В світлі останніх подій (створення НО Майдан, вихід з його ради активістів, сутички під судом, блокування активістами Автомайдану автобусів з "беркутом")  могло скластися враження, що стагнація процесу зупинилася. Але ж це не так. Всі ми бачимо, що на кожне наступне "віче" приходить все менше і менше людей (Порівняйте: більш ніж мільйон учасників першого грудня, і 50 тисяч сьогодні). Багато активістів перестали ходити туди, як і власне я. Чому? Бо почули, що можливість хоч якось вплинути на ситуацію вислизнула з їхніх рук. Ще в середині грудня я відчував, що я щось роблю. Я відчував, що моя присутність- потрібна. Я бачив, як деякі мої пропозиції міняли Майдан. А зараз він просто- таки змінився як явище.

 Запитайте себе, хто на Майдані головний. Хто лідер? Є НО "Майдан", в раду якого входять деякі громадські активісти, і купа політиків. Але де в цій всій тусовці, скажіть мені, Мустафа Найем, який, власне, все запустив? Смішно. Хто нестиме відповідальність, якщо хтось отруїться, перемерзне чи загине? Її просто перекидатимуть з одного на іншого, щоб понизити рейтинг конкурента. Опозиція сприймає людей, які стоять на Майдані виключно як електорат. Вони перетворили революцію у свою гнилу "Вставай, Україно!", а з НО "Майдан" зробили КПРС. А поки немає лідера, єдиного лідера, готового нести відповідальність і вести за собою людей, ми далі не просунемось.

 Але проблема навіть не в відсутності лідера як такій. Проблема в тому, що ми пустили на наш, студентський, Майдан опозицію, і ця трійка імпотентів, знайшовши чудовий фундамент для піару перед 15-м роком, зупинила процес. Проблема в тому, що люди чомусь вірять в щирість Руслани, яку, нагадаю "змушували бути радником Януковича" і яка під час першого розгону тихенько кудись звалила, а під час другого кричала з захищеної (!) сцени "Ой Боже, що ви робите, це побачить весь світ!". Проблема в тому, що кожен, хто хоче діяти стає провокатором.

 Ні, я не натякаю, я кажу прямо. Шановні лідери, у вас був більш ніж мільйон людей (кожний 40 українець!), у вас є три будівлі, 16 сотень самооборони, територія, закрита звареними барикадами і все це менш, ніж за кілометр від урядового кварталу. У вас є автомайдан, який в стані заблокувати автобуси з бійцями. Але чомусь ви вважаєте, що в країні немає  революційної ситуації, є лиш революційний момент (слова Тягнибока на барикадах). І ви хочете стояти до 2015 року, піарячись на кожній пролитій краплі нашої крові гучними заявами про замахи на життя. Шановні, коли хочуть замочити- мочать. От і все. І не треба більше оцього цирку з Луценком, Кличком, Іллєнком, Чорновіл, бо виглядає гидко. Замахали вже ці замахи, ваші дешеві піар-ходи. Ще раз наголошую, ви вбиваєте Майдан. А це безвідповідально, аморально, це по-зрадницьки, але так по-нашому, так по- українськи! Гейгейдикітанці! 

 Колись бачив на Майдані людей з наліпками "НЕ ЗЛИй МАЙДАН". Спершу сміявся з них, бо вважав і вважатиму, що мирних революцій не буває. І результату не буде, як і в 2004. Але тепер лише зрозумів подвійний зміст цієї фрази. Це ж заклик до лідерів "Не злийте!". А вони злили. Злили, зрадили, закрили кришку труни і засипали ґрунтом. І ми щодня програватимемо, поки ці люди керуватимуть Майданом. Поки ми не візьмемо нарешті ситуацію в свої руки.