З моря нашої крові випливуть наші діти.

  Всі дуже багато говорять сьогодні про події річної давності. Я говорити досі не можу/не хочу. Не згадати теж.
Я виділяю 3 конкретні події. З прив'язкою до них розміщу тут мої твіти. Тоді мені було не до телефону. Те, що виходило написати і сфотографувати, я зібрав в цьому пості.

  30.11.2013 






19.01.2014-21.01.2014 


















  18.02.2014
























Найкращий викладач в університеті за 1.5 роки.


   Дякую усім тим, хто був поруч зі мною, плече до плеча в той час. Дякую тим, хто не спав і плакав. Дякую усім тим людям, які залишилися чесними.




Коментарі

  1. Це не рік пам'яті. Це рік, відколи все почалося. Яким буде кінець і чи буде він взагалі, важко сказати.
    Пам'ятаю, минулого року не могла відірватися від трансляцій Громадського. Пам'ятаю, як читала твій блог після розгону 30.11 і на очі наверталися сльози. Пам'ятаю, як прокидалася зранку і страшно було дізнаватися, що сталося за попередню ніч. Саме ці спогади і є двигуном формування свідомого суспільства.
    Дякую за пост.

    ВідповістиВидалити

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Звіт про волонтерку (буде доповнюватися)

Не злий Майдан

Луту Геннадію Юхимовичу.